Невідкладна допомога при серцевій астмі.
1. Необхідне положення ортопноє, яке хворий, як правило, прагне зайняти: це сприяє обмеженню притоку крові до серця, розвантаженню малого кола кровообігу і зниженню тиску крові в капілярах легень.
2. Постійна інгаляція кисню (10-15 л/хв.) краще через носові катетери. З метою гасіння білкової піни і покращення прохідності дихальних шляхів кисень пропускають через спирт 40-96% концентрації або 10% розчин антифомснпану.
3. Накладання турнікетів (джгутів) на нижні кінцівки забезпечує депонування в них до 1-1,5 л крові, що зменшує приток крові до серця. Важливо пам'ятати, що сила, з якою пов'язка тисне на кінцівку, повинна бути достатньою для припинення венозного відтоку, але не заважати притоку крові по артеріях. Турнікети не рекомендується залиш. більше год.
4. Венозне кровопускання (300-400 мл) під контролем артеріального тиску.
5. Морфіну гідрохлорид 1% 0,5-1 мл в 5-10 мл Ізотонічного розчину натрію хлориду в/в повільно. При колапсі, порушенні ритму дихання, пригніченні дихального центру слід утриматися від його введення.
6. Судинорозширюючі препарати периферичної дії, нітрогліцерин 1% розчин, 10-12 мл якого розводять в 100-200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять в/в крапельна (10-15 крапель/хв.) під постійним контролем артеріального тиску, знижуючи його до рівня 95-106 мм рт.ст.
Ефективний також прийом нітрогліцерину в таблетках (0,0005) під язик з Інтервалом 10-20 хв.
7. Фурсемід (лазикс) 40-200 мг в/в. Як правило, хворий швидко відмічає зменшення задишки (ще до сечовиділення). Це пов'язано з першою - судиннорозширюючою фазою дії препарату. Сечогінні показані при нормальному або підвищеному артеріальному тиску.
8. При збудженні на фоні підвищеного чи нормального артеріального тиску - в/в дроперидол 2,5% 2 мл (5 мг).
9. Серцеві глікозиди: дігоксин 0,025% 0,5-0,75мл чи строфантин 0/05% 0,05-0,75 мл в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% чи 40% розчин глюкози в/в повільно. Подальші дози (0,125-0,25 мл дігоксину чи 0,25 мл строфантину) вводять з Інтервалом 1 год. Добова доза р-ну дігоксину 1-1,25 мл, розчину строфантину -1,25-1,5 мл.
Серцеві глікозиди не застосовують у хворих з ізольованим мітральним стенозом, гіпертонічною хворобою, обережно при гострому Інфаркті міокарда.
10. При розвитку набряку легень на фоні гіпертонічної хвороби лікування розпочинають із призначення гангліоблокаторів: пентамін 5% 0,5-1 мл на ізотонічному розчині натрію хлориду в/в повільно чи арфонад 5% 5 мл в 100-200 мл 5% глюкози в/в крапельна під контролем артеріального тиску.
11. При бронхосп а стичному компоненті можливе застосування еуфіліну 2,4% 10 мл в 50 мл Ізотонічного розчину натрію хлориду чи глюкози І водять в/в крапельна протягом 20-30 хв. Можливе і більш швидке вливання тієї ж кількості препарату, але в 10-30 мл розчинника за 3-5 хв.
Еуфілін протипоказаний при тахікардії, тахіаритмії, при гострому інфаркті міокарда.
12. При розвиткові ацидозу призначають гідрокарбонат натрію 4% 100-200 мл в/в крапельна.
13. При важкому, резистентному до медикаментозної терапії набряку легень вдаються до штучної вентиляції легень з позитивним тиском на видиху, яка забезпечує не тільки кращу оксигенацію крові і виведення вуглекислоти, але і знижує потребу організму в кисні за рахунок розвантаження дихальних м'язів І зменшує приплив крові до серця.
Невідкладна допомога при стенокардії
1. Зняття гострого болю
нітрогліцерин (НГ) 0,5 мг під язик кожні 5-10 хвилин;
1 мл 1% спиртового розчину НГ розчинити у 150 мг Ізотонічного розчину і вводити в/в з швидкістю 10-15 крапель за хв. (під контр. АТ, при його , введення НГ зупиняють].
В разі відсутності ефекту застосовують аналгетики І наркотичні препарати:
- аналгін 50% - 2 мл, но-шпа 2% - 2 мл, супрастин 2% - 2 мл в/в повільно;
- баралгін 5 мл в/в;
- седуксен 0,5% - 2 мл в/м (при психомоторному збудженні);
- промедол 2% - 1 мл + атропін 0,1% - 1 мл в/в (при відсутності тахікардії) або з платифіліном 0,2% - 2 мл (при тахікардії) підшкірна. При відсутності ефекту хворого госпіталізують в ПІТ:
1. Суворий ліжковий режим.
2. Постійне в/в крапельне введення через підключичний катетер НГ 1% до повного зняття больового синдрому.
3. Системний тромболіз за допомогою стрептоліази (стрептокиназа, авелізин, стрептаза).
Починають з 250 000 од., які розчиняють в 50 мл ізотонічного розчину І вводять внутрішньовенна з швидкістю ЗО крапель за 1 хвилину. При відсутності ознак алергії через 20 хвилин вводиться в/в 750 000 од. -1 250 000 од. стрептоліази в 150-200мл ізот. розчину з швидкістю 13-15 крапель за хвилину.
4.' Подальше лікування продовжують гепарином і непрямими антикоагулянтами.
- 20 000 од. гепарину в/в через годину після тромболітичної терапії і продовжують протягом 3-4-х діб, в/м введення гепарину по 10 000 од. кожні 6 годин під контролем часу зсідання крові (Н- 5-10 хв./ в 2-2,5 рази більше норми). За 1-2 дні до відміни гепарину добову дозу поступово зменшують на 5 000 - 2 500 од. через 12 годин в підшкірну жирову клітковину живота і переходять на непрямі антикоагулянти:
- неодикумарин (пелентан) під контролем протромбінового індексу (Н 80-100%). В 1-й день лікування призначають неодикумарии по 0,2 г - 1,2 г в день в залежності від кількості протромбіну в крові. Після зниження протромбіну до 50-40% лікування продовжують малими дозами (0,05 г/добу), більше 40% - антикоагулянти відміняються.
5. Препарати депо-нітрогліцерину
- нітросорбіт - 20 мг кожні 6 год.;
- сустак-форте - 6,4 мг кожні 6 год.;
- тринітролонг - пластинку прикріплюють до слизової порожнини рота після їжі;
- нітронг-форте - 6,4 мг кожні 6 год.;
- сустаніт - 6,5 мг;
- нітромінт - 2 табл. 3-4 рази на добу.
6. Периферичні вазодилятори (при непереносимості сублінгвального прийому нітрогліцерину);
- молсидомін (корватон, сіднофарм) 2 мг 4 рази на добу. Протипокази: кардіогенний шок і важка гіпотонія.
7. Антиадренергічні середники:
а) бета-адреноблокатори
7.1. некардіоселективні (1, 2 - блокатори):
- пропраиолон (анаприлін, обзидан, іидерал (20 мг 4 рази на добу);
- оксипренолол (тразикор, корентал) (20 мг 3 рази на добу);
- піндолол (віскен) - 5 мг 3 рази на добу.
7.2. кардіоселективні (1 - блокатори, показані при схильності до бронхоспазму):
- талінолол (кордаиум) 50 мг 3 рази на добу;
- метапролол (бенталок) 50 мг 2 рази на добу;
- падолол (коргард) 40 мг 1 раз на добу. б) блокатори її і (3 - адренорецепторів
- аміодарон (кордарон) 0,2 г 3 рази на добу 5-8 днів 0,2 г 2 р/д 10-12 днів 0,2 г 1 раз в день або 0,2 г через день два місяці
8. Антагоністи кальцію
- ніфедипін (коринфар, адалат) при брадикардіях і порушеннях атріо-вентрикулярноі провідності - 20 мг 3 р/д.
Особливо сприятливе спільне призначення ніфедипіна з кардіоселективними бета-адреноблокаторами при супутній артеріальній гіпертензії:
- верапаміл (ізоптин, фіноптин) при тахіаритміях 80 мг 4 р/д;
- дифріл (коронтин, фалікор), протипокази - порушення провідності серця - 0,06 3 рази на добу.
9. Дезагреганти - ацетилсаліцилова кислота 100 мг на добу.
10. Середники метаболічної дії:
- аиаболічні стероїди (ретаболіл, иеробол) 5% - 1 мл масляного р-ну в/м 1 раз на 2 тижні;
- рибоксин 0,2 г 3-4 рази на добу;
- інозіє-ф - 10 мл в/в на "крові";
- панангін 1-2 драже 3 рази на добу;
- кокарбоксилаза - 0,05 г 1 раз в/м;
- аденозинтрифосфорна кислота (АТФ) 1% 1 мл в/м;
- вітаміни групи В.
11. Киснева терапія.
12. Гіполіпідемічиі середники - для профілактики прогресування атеросклерозу вінцевих артерій серця.
13. Седативні середники (препарати валеріани, пустирника, броміди, еленіум, седуксен).
14. При необхідності в разі важкого перебігу стенокардії з прогресуванням і частими загостреннями, які не піддаються медикаментозному лікуванню, показана коронарографія з подальшим оперативним втручанням - аортокоронарного шунтування.
Невідкладна допомога при гострій правошлуночковій недостатності
1. На амбулаторному етапі – клонідин всередину чи парентерально; каптоприл всередину; ніфедипін всередину чи сублінгвально; адельфан всередину; нітрогліцерин сублінгвально; метопролол всередину; фуросемід.
2. У випадку неуксладеного кризу – амбулаторне лікування. При появі загрозливих життю симптомів – госпіталізація.
3. У випадку ускладненого кризу – госпіталізація. Довенна інфузія: натрію нітропрусид, лабеталол, нітрогліцерин, гідралазин та інші. На першому етапі лікування кризу метою є часткове зниження артеріального тиску (на 20-25% від вихідного рівня протягом 2-3-х годин) для попередження раптової гіпоперфузії органів-мішеней (серця, нирок, головного мозку).
Невідкладна допомога при шлуночковій пароксизмальній тахікардії
Етап А і Б
У зв’язку зі швидким розвитком загрозливих для життя станів (фібриляції шлуночків, ЗСН) етапи надання невідкладної допомоги за часом мають бути максимально короткими, а хвора дитина повинна бути ургентно госпіталізованою у ВРІТ. До госпіталізації хворого необхідно провести невідкладні заходи щодо купірування нападу.
1. Лідокаїн 1% в/в повільно в дозі 1-1,5 мг/кг.
При відсутності ефекту можна повторити уведення лідокаїну через 5-10 хвилин у половинній дозі.
2. Новокаїнамід 10% в/в повільно в дозі 0,15-0,2 мл/кг на 10,0-20,0 мл 10% розчину глюкози. Одночасно для попередження артеріальної гіпотензії в/в уводять 0,1-0,3 мл 1% розчину мезатону.
Етап В
При відсутності ефекту від лідокаїну і новокаїнаміду в умовах ВРІТ продовжують купірування приступу послідовним уведенням препаратів (при відсутності ефекту від попередньої дози) з інтервалом 10-20 хвилин:
1. Аймалін (гілуритмал) 2,5% розчин в/в дуже повільно на 10,0-20,0 мл 0,9% розчину NaCl в дозі 1 мг/кг.
2. Етмозин 2,5% в/в повільно на 10,0-20,0 мл 5% розчину глюкози в дозі
0,05 мл/кг.
При відсутності ефекту від вищенаведених препаратів можна використовувати в/в уведення кордарону або обзидану (дітям віком від 1 року).
3. Кордарон 5% в/в дуже повільно на 10,0-20,0 мл 5% розчину глюкози в дозі
5 мг/кг.
4. Обзидан (анаприлін) 0,1% в/в дуже повільно в дозі 0,1-0,2 мг/кг (старше 1 року).
При відсутності ефекту – консультація кардіохірурга щодо необхідності проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції або електроімпульсної терапії.
Невідкладна допомога при надшлуночковій пароксизмальній тахікардії
Етап А
1. Укласти дитину в горизонтальне положення і забезпечити доступ свіжого повітря.
2. Рефлекторні прийоми підвищення тонусу блукаючого нерва проводяться у дітей старше 3-4 років:
• проба Ашнера (натискання на внутрішній верхній кут очних яблук із затримкою дихання);
• проба Вальсальви (натужування при закритому носі протягом 10 секунд);
• масаж каротидного синуса в ділянці сонної артерії протягом 5-10 секунд спочатку справа, а при відсутності ефекту – зліва;
• додаткові прийоми використовуються у дітей старше 7 років: натискання шпателем на корінь язика, повільне глибоке ковтання, обтирання холодною водою.
3. Седативні засоби: корвалол, валокордин, валеріана (1 крап. на рік життя).
4. Аспаркам (панангін) по 1/3-1/2 – 1 табл. залежно від віку.
При відсутності ефекту – госпіталізація в дитяче кардіоревматологічне відділення для поглибленого обстеження і вибору терапії.
Етап Б
Контроль ЧСС, АТ, ЕКГ-моніторинг.
При відсутності ефекту від рефлекторних прийомів і седативних засобів застосовують антиаритмічні препарати в такій послідовності.
1. Ізоптин (верапаміл) 0,25% розчин в/в повільно (без розчинення) в дозі:
від 1 місяця до 1 року – 0,4-0,8 мл
1-5 років – 0,8-1,2 мл
6-10 років – 1,2-1,5 мл
11-15 років – 1,5-2,0 мл
При відсутності ефекту від уведення ізоптину можна повторити введення через 15-20 хв.
Ізоптин протипоказаний при суправентрикулярній формі ПТ з аберантними шлуночковими комплексами.
2. Панангін (вводять після ізоптину) в/в на 10% розчині глюкози в дозі 2,0-5,0 мл залежно від віку і седуксен у дозі 0,1 мл/рік життя.
3. АТФ 1% розчин в/в струминно швидко в дозі 0,5-1,0 мл дошкільнятам і 1,0 мл – дітям шкільного віку.
4. Аймалін (гілуритмал) 2,5% в/в повільно на 10,0-20,0 мл 0,9% розчину NaCl
у дозі 1 мг/кг.
При відсутності ефекту можна повторити введення аймаліну через 2 години в дозі 0,5 мг/кг.
5. Дигоксин 0,025% в/м або в/в. Доза насичення 0,03-0,05 мг/кг. Темп насичення – 3 дні. Підтримуюча доза – 1/5-1/6 дози насичення.
Показаний при зниженні АТ і насосної функції міокарда.
Дигоксин протипоказаний при суправентрикулярній формі ПТ з аберантними шлуночковими комплексами.
6. При появі клінічних ознак ЗСН – діуретики:
фуросемід (лазикс) в/в або в/м у дозі 1 мг/кг;
верошпірон усередину в дозі 2-4 мг/кг за добу.
При відсутності ефекту від проведеної антиаритмічної терапії – переведення хворого у ВРІТ або кардіоревматологічний центр.
Етап В
Проводять заходи, рекомендовані для етапів А і Б.
При відсутності ефекту від вищенаведених заходів для відновлення синусового ритму необхідно застосовувати такі антиаритмічні засоби і заходи.
1. Обзидан (анаприлін) 0,1% розчин в/в дуже повільно в дозі 0,1-0,2 мг/кг (дітям старше 1 року).
2. Кордарон (аміодарон) 5% розчин в/в дуже повільно на 10,0-20,0 мл 5% розчину глюкози в дозі 5 мг/кг.
При відсутності ефекту – консультація кардіохірурга щодо необхідності проведення черезстравохідної електрокардіостимуляції або електроімпульсної терапії.
3. Електроімпульсна терапія: дефібриляція проводиться після попереднього знеболювання (седуксен, тіопентал натрію, гексенал і ін.). Напруга розряду
(за В.М. Сидельниковим, 1994): до 1 року – 0,5-1 кВ, 1-7 років – 1-2 кВ, 8-12 років – 2,0-2,5 кВ, 13-16 років – 2,5-3,0 кВ.
Електрокардіостимуляція здійснюється в умовах кардіохірургічного відділення (центру) методом тимчасової черезстравохідної електрокардіостимуляції.
Невідкладна допомога при фібриляції передсердь
Купірування миготіння передсердь повинно бути проведене в максимально короткі терміни, відразу після верифікації цього порушення ритму серця за допомогою ЕКГ, тому перші два етапи невідкладної допомоги (А і Б) повинні бути максимально скорочені, а хворого слід госпіталізувати у ВРІТ (етап В).
Етап А і Б
1. Ізоптин (верапаміл) 0,25% в/в повільно на 10,0-20,0 мл 5% розчину глюкози в дозі 0,15 мг/кг.
Препарат протипоказаний при супутньому синдромі WPW.
2. Обзидан (анаприлін) 0,1% в/в дуже повільно в дозі 0,1-0,2 мг/кг.
Етап В
В умовах ВРІТ при відсутності ефекту від уведення ізоптину й обзидану призначають серцеві глікозиди.
• Дигоксин 0,025% в/м або в/в. Доза насичення 0,03-0,05 мг/кг. Темп насичення – 3 дні. Підтримуюча доза – 1/5-1/6 дози насичення. Одночасно призначають препарати калію (панангін, аспаркам).
Серцеві глікозиди протипоказані при АВ-блокаді II-III ступенів, синдромі WPW
• При загрозі набряку легень, виражених порушеннях гемодинаміки, рефрактерній серцевій недостатності і тромбоемболії проводять електроімпульсну терапію. Напруга розряду (за В.М. Сидельниковим, 1994): до 1 року – 0,5-1 кВ, 1-7 років –
1-2 кВ, 8-12 років – 2,0-2,5 кВ, 13-16 років – 2,5-3,0 кВ.
• До і після дефібриляції призначають антикоагулянти.
• Найбільш оптимальним для підтримки нормокардії (70-90 ударів за хвилину) є поєднане застосування дигоксину і верапамілу. При відсутності ефекту можна додатково призначати обзидан.
• При миготливій аритмії на фоні синдрому WPW ефективні кордарон, ритмонорм, аймалін.
• При брадикардитичній формі миготіння передсердь і появі синкопальних нападів із метою постійної електрокардіостимуляції в умовах кардіохірургічної клініки в серце імплантується пейсмекер (кардіостимулятор).
Невідкладна допомога при тріпотінні передсердь
Купірування тріпотіння передсердь проводять відразу ж після встановлення
діагнозу за допомогою ЕКГ. Хворого необхідно госпіталізувати у кардіоревматологічне відділення для проведення лікування основного захворювання, що стало причиною розвитку тріпотіння передсердь.
Етапи А і Б
1. Ізоптин (верапаміл) 0,25% в/в повільно на 10,0-20,0 мл 5% розчину глюкози в дозі 0,15 мг/кг.
2. Обзидан (анаприлін) 0,1% в/в дуже повільно в дозі 0,1-0,2 мг/кг.
Етап В
Одночасно з цими препаратами в умовах спеціалізованого відділення призначають серцеві глікозиди.
Дигоксин 0,025% в/м або в/в. Доза насичення 0,03-0,05 мг/кг. Темп насичення – 3 дні. Підтримуюча доза – 1/5-1/6 дози насичення.
Одночасно призначають препарати калію (панангін, аспаркам).
Серцеві глікозиди протипоказані при АВ-блокаді II-III ступенів, синдромі WPW
Позитивний ефект від проведеної терапії характеризується переходом тріпотіння передсердь у пароксизмальну форму передсердної тахікардії і залежить, як правило, від позитивної динаміки перебігу основного захворювання.
Невідкладна допомога при тріпотінні і фібриляції передсердь
Клінічно тріпотіння і миготіння шлуночків супроводжуються втратою свідомості і призводять до припинення серцевої діяльності. У зв’язку з цим на фоні первинних реанімаційних заходів (звільнення дихальних шляхів, інтубація трахеї, ШВЛ, закритий масаж серця) хворому повинна бути терміново проведена дефібриляція.
Дефібриляція здійснюється на фоні ЕКГ-моніторингу в умовах роботи спеціалізованої бригади ШМД або у ВРІТ.
1. Початкова напруга дефібрилятора – 1-1,5 кВ.
2. При відсутності ефекту – напругу кожного наступного розряду підвищують на 0,5 кВ, доводячи до 3,5 кВ.
3. При відсутності ефекту – новокаїнамід 10% розчин в/в струминно в дозі
1,0-3,0 мл залежно від віку або лідокаїн 1% розчин в/в повільно в дозі 1-1,5 мг/кг. Після уведення препарату – повторна дефібриляція.
Невідкладна допомога при кардіогенному шоці
Ліквідація больового синдрому – морфін 2 мг (2 мл 1%-ного розчину) в/в або нейролептаналгезія (див. Лікування інфаркту міокарда)
крок І Симпатоміметичні аміни – допамін (дофа-мін) в/в краплинно в дозі 5-15мкг/кг/хв. Для цього 200мг (5мл 4%-ного розчину) розводять в 400мл 5%-ного розчину глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду або реополіглюкіну. Таке розведення створює концентрацію допаміну 500 мкг/1мл або 25 мкг/1 краплина (1мл розчину містить 20 краплин). Початкова швидкість введення препарату при масі тіла 70кг складає 14 краплин в 1 хв. У подальшому швидкість інфузії збільшують до появи клінічного ефекту.
За відсутності допаміну – норадреналін 0,2% 2мл в 400 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози внутрішньовенно краплинно. Початкова швидкість введення 10 краплин в 1хв з поступовим збільшенням до 20-40 краплин в хвилину.
крок ІІ Гепарин 10000 ОД в/в струменево
- Одночасно з введенням симпатомімети-ків, при систолічному АТ вище 80 мм рт. ст., через другу крапельницю в/в вводять нітрогліцерин 1 мл 1%-ного розчину (ме-тодика – як при набряку легень)
- Інгаляція кисню – постійно
- Гідрокарбонат натрію 7,5%-ний розчин в/в краплинно
Невідкладна допомога при колапсі
Невідкладна допомога на догоспітальному етапі
1. Надати хворому зручне горизонтальне положення,
піднявши нижні кінцівки під кутом 30-45°. 2. Забезпечити вільне дихання - розстебнути комір, пояс, зняти стискаючий одяг, провітрити приміщення.
3. Дати вдихнути рідину, яка подразнює верхні дихальні шляхи (нашатирний спирт, ефір, оцет) , збризнути обличчя і груди холодною водою, поплескати по щоках рукою або змоченим у холодній воді рушником.
4. Руки і ноги розтерти шматком суконної тканини або легко помасажувати. Прикласти грілки до кінцівок і накрити хворого ковдрою.
5. Ввести під шкіру 0.1-0.5 мл кордіаміну або 0.25-1 мл 10% розчину кофеїну бензоату натрію, або 0.1-0.5 мл 5% розчину ефедрину гідрохлориду.
В умовах стаціонару:
1. Центральне місце у терапії колапсу займає відновлення об'єму циркулюючої крові. З цією метою у вену крапельне вводять поліглюкін, реополіглюкін, ізотонічний розчин натрію хлориду до 20 мл/кг.
2. Одночасно з інфузійною терапією призначають глюкокортикоіди в дозі 1-5 мг/кг маси (у вену або в м'яз).
3. Підшкірне воодять 0.1% розчин адреналіну (0.2-0.4 мл залежне від віку).
4. При відсутності ефекту призначають 1% розчин мезотону в дозі 0,2-0,8 мл під шкіру або 0,2% розчин норадреналіну, 1 мл якого розводять в 250 мл 5% розчину глюкози і вводять крапельне у вену під контролем артеріального тиску. 5. Паралельно в комплекс заходів включають лікувальні заходи, направлені на ліквідацію основного захворювання .
Невідкладна допомога при інтоксикації СГ
Лікування ГІ включає дезинтоксикаційні заходи, а також діуретики, щоб зупинити розвиток симптомів інтоксикації.
Звичайно призначають унітіол (в/м у вигляді 5 % розчину з розрахунку 1 мг на 10 кг маси тіла). Унітіол вводять у поєднанні з анаболічними стероїдами (неробол, ретаболіл), вітамінами – В1 і В6, оротатом калію.
Калію хлорид призначають у вигляді 2 або 4 % розчину в/в краплинно (не більш як 15-20 крапель за 1хв) разом із 5 % розчином глюкози та аскорбінової кислоти. Протягом доби вводять 3-4 г калію. При ГІ використовують також панангін, який містить, крім калію, солі магнію.
Серед антиаритмічних Дифенін сприяє усуненню аритмій із паралельним поліпшенням атріовентрикулярної провідності.
Невідкладна допомога при синдромі Морганьї-Адамса-Стокса
- на догоспітальному (госпітальному)
Атропіну сульфат 0,1%в/м під корінь язику або в/в у дозі 0,005-0,01 мг/кг або0,05 мл/рік життя. При відсутності ефекту від атропіну можна використовувати еуфілін 2,4% розчин в/в у дозі 2-4 мг/кг.
- Забезпечують ургентну госпіталізацію дитини у ВРІТ.
- При розвитку асистолії - здійснюють серцево-легеневу реанімацію.
- Для ліквідації синдрому малого серцевого викиду за допомогою медикаментозної терапії проводять збільшення ЧСС хворої дитини вище критичного рівня: Атропіну сульфат 0,1% розчин в/в у дозі 0,005-0,01 мг/кг або 0,05 мл/рік життя, ізадрин в/в крапельно в дозі 1-2 мкг/(кг/хв), допамін в/в крапельно в дозі 5-8 мкг/(кг/хв).
- При відсутності ефекту консультація кардіохірурга для вирішення питання про ургентну хірургічну імплантацію штучного водія ритму
Невідкладна допомога при ускладненому гіпертонічному кризі
Вазодилятатори:
нітропрусид натрію в/в крапельно 0,25-10 мкг/кг/хв
нітрогліцерин в/в крапельно 50-200 мкг/хв
нікардипіну гідрохлорид в/в крапельно 5-15 мг/год
верапаміл в/в 5-10 мг
гідралазин в/в, болюсно 10-20 мг на 20 мл фіз.розчину або в/в крапельно 0,5 мг/хв, або в/м 10-50 мг
еналапрілат в/в 1,25 – 5 мг
німодипін в/в крапельно, 15 мкг/кг/год, далі 30 мг/кг/год.
Антиадренергічні препарати:
лабеталол в/в болюсно 20-80 мг зі швидкістю 2 мг/хв або в/в інфузія 50-300мг
пропранол в/в крапельно 2-5 мг зі швидкістю 0,1 мг/хв
есмолол в/в крапельно 250-500 мкг/кг/хв, потім 50-100 мкг/кг – 4 хв
триметафан в/в крапельно 1-4 мг/хв (1 мл 0,05 %- 0,1 % розчину в 250 мл 5 % глюкози або фізрозчину)
клонідін в/в 0,5-1,0 мл або в/м 0,5-2,0 мл 0,01 % розчину
пентамін в/в 0,2 – 0,75 мл (дозу титрувати) або в/м 0,3 – 1,0 мл 5 % розчину
фентоламін в/в або в/м 5-15 мг (1-3 мл 0,5 % розчину)
Інші препарати:
фуросемід в/в, болюсно 40-200 мг
магнію сульфат в/в, болюсно 5-20 мл 25 % розчину
Невідкладна допомога при неускладненому гіпертонічному кризі
Невідкладні заходи при гіпертонічному кризі 1 порядку
а) дібазол 0,5% - 6-10 мл (або 1% 3-5 мл) в/в, його гіпотензивний ефект пов'язаний Із зменшенням серцевого викиду, яке виникає через 5-10 хв. після введення, крім того, він має спазмолітичну дію; б) Діуретини: лазикс 1% 2-4 мл в/в, якщо протягом 1-2 год. позитивного ефекту немає, призначають: в) рауседил 0,1-0,25% - 1 мл в/м, особливо при психоемоційному Судженні та тахікардії. При в/в введенні гіпотензивний ефект прояв-яявться уже через 5-10 хв., максимум діТ - через 2-4 год., тривалість ДІЇ - до 6 год.; г) в домашніх чи амбупаторно-поліклінічних умовах можна запропонувати хворому таблетку кпофеліну 0,075 мг чи 0,15 мг 1 діуретини, коринфар 10-20 мг під язик.
Невідкладні заходи при гіпертонічному кризі 2 порядку
а) клофелін (гемітон) 0,01% 1-1,5 мл в/м чи в/в в 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду повільно, протягом 5-Ю хв. (при швидкому введенні розвивається небажана пресорна реакція). Початок гіпотензивного ефекту при в/в введенні через 5-Ю хв., максимальний ефект - через 30-50 хв.; б) фуросемід - 60-80 мг в/в. Це препарат патогенетичної терапії даного виду кризу. Дія при в/в введенні проявляється відразу, тривалість - 1,5-3 год. Для компенсації можливої! гіпокаліемії корисне поєднувати з препаратами калію-панангін 10-20 мл в/в; в) з врахуванням периферичного і центрального ефектів рекомендується аміназин - нейролептик і І-адреноблокатор, вводять в/в крапелько 1 мл 2,5% розчину на 100-250 мл 5% глюкози чи Ізотонічного розчину натрію хлориду Із швидкістю 15-30 кр./хв. При відсутності ефекту, розвитку ускладнень (порушення мозкового кровообігу, набряк легень, інфаркт) призначають: а) наніпрус (натрію нітропрусид) 50 мг в ампулі розчинити в 150-500 мл 5% розчину глюкози або ізотонічного розчину і вводити в/в повільно під контролем АТ. Оптимальна доза 0,5-5 мг/кг маси тіла. б) арфонсгд 5% - 5 мг в/в повільно крапельна на фізрозчині.
Немає коментарів:
Дописати коментар